У Петра Осауленка з Городища на роду написано бути майстром на всі руки. Хтось викине на брухт старий двигун чи шестірню, а він підбере, обдивиться з усіх боків – і знайде їм нове застосування.

Ще навчаючись у школі, почав усе майструвати та удосконалювати. У профтехучилищі здобув професію токаря, вивчився на водія. Відтоді просто не може зупинитися, щоб не майструвати. Його руки ніби намагнічені, так до них метал притягується!

Наприклад, трапилася іржава ланцюгова передача від велосипеда. Петро Олексійович її відчистив і прикріпив до бурякорізки. Тепер крутне педаль один раз, а барабан для різання обернеться тричі. Отже, утричі зросла продуктивність праці! Поросятка в хліву раді-радесенькі, що швидше їжу отримають. Для задоволення гастрономічних смаків численної домашньої худоби і птиці, змайстрував млин. Перебрав зіпсований електродвигун, приєднав саморобне обладнання – тепер зверху засипає зерно, а знизу сиплеться якісна дерть. Відро пшениці перемелює за 5 хвилин. Щоб швиденько накосити кролям трави – удосконалив косу. Руків'я зробив з легенької трубки від розкладачки, завдовжки не більше метра. Сама коса до неї кріпиться гвинтом-баранцем. Тепер коса складається, ніби кишеньковий ножик, її легко везти на велосипеді – нікому не заважає. Зробив компресор, циркулярку.

А вершиною творчого доробку Петра Осауленка є саморобний трактор! Потихеньку збирав запчастини. Коробка передач – від ГАЗ-51, задній міст – від "Побєди". Комплектуючі хоч і старі – проте надійні. Зараз нові навряд чи так довго служитимуть. Трактор вийшов вагою 350 кг, а завдовжки – ледве понад 1 метр. Хоч і "малюк", але з міцними "м'язами"! Його потужність – 5 кінських сил. А це немало! У давнину власник однієї гнідої конячки вже вважався багатієм, бо міг обробити своє поле.

– Тракторець вдався не такий красивий, як фабричні, але – трудяга, – не нахвалиться Петро Осауленко. – Ним я орав город, культивував, збирав картоплю, перевозив вантажі. А зимою він завжди виручав, коли треба було прогорнути сніг. Трактор легкий у керуванні й простий в обслуговуванні. Завдяки своїй компактності скрізь легко проїде, швидко розвернеться.

Такий трактор – справжня знахідка для хазяйновитого господаря. Пан Петро його постійно удосконалював. А нещодавно вирішив, що треба складати абсолютно нову модель. Щоб мати стимул до більш активної роботи – свій трактор продав. Тепер, залишившись без залізного помічника, активно майструє новий. Він буде повнопривідний, більш потужний та функціональний. А пального, сподівається винахідник, з'їдатиме менше. Петро Олексійович кресленнями не користується. Адже майбутній трактор вже живе у нього в голові, в душі і серці.

Існує вислів, що чоловіки – ті ж самі діти, тільки іграшки дорожчі. Петро Осауленко собі "іграшок" не купує, а створює власними руками. Від постійної роботи з металом його долоні загрубіли, пальці завжди побиті. Але саме такі невтомні, працьовиті руки дружина Наталя і називає золотими.